Залози внутрішньої секреції (інкреторні, або ендокринні) - залози, які виділяють утворюються в них речовини - гормони - безпосередньо в кров або лімфу.

До залозам внутрішньої секреції відносяться: гіпофіз, шишкоподібне тіло, щитоподібна залоза, острівці підшлункової залози, наднирники, а також статеві залози - яєчко і яєчник.

Залози внутрішньої секреції відіграють важливу роль у життєдіяльності організму людини. Підкоряючись через гіпоталамус нервовій системі, вони спільно з нею здійснюють регуляцію всіх функцій організму.

Всі залози внутрішньої секреції взаємно пов'язані. Зв'язки дуже різноманітні і складні.

Наприклад, тиреотропний гормон передньої долі гіпофіза стимулює утворення і виділення гормону щитовидної залози, який гальмує секрецію тиреотропного гормону. Аналогічні взаємини, побудовані за принципом зворотного зв'язку, існують і між багатьма іншими залозами внутрішньої секреції. Існують і більш складні взаємини. Так, жіночі статеві гормони (естрогени) гальмують секрецію фолікулостимулюючого гормону передньої долі гіпофіза і одночасно збуджують секрецію лютеїнізуючого та лактогенного гормонів.

Залози внутрішньої секреції забезпечені секреторними, судиноруховий, трофічними і чутливими нервами. Тісна функціональна залежність залоз внутрішньої секреції від нервової системи проявляється при ураженні центральної нервової системи. Наприклад, пухлини і пошкодження проміжного мозку спричиняють різноманітні ендокринні захворювання. Відомо, що переляк, горе і інші сильні емоційні переживання можуть призводити до загострення цукрового діабету, припинення менструацій і іншим ендокринних розладів.

Захворювання залоз внутрішньої секреції різноманітні. Причиною порушення діяльності залоз внутрішньої секреції може бути розвиток у них пухлини, туберкульозного чи іншого інфекційного процесу. Відсутність в їжі тих чи інших речовин також може позначитися на діяльності залоз внутрішньої секреції.

Методи клінічної діагностики захворювань залози внутрішньої секреції розроблені достатньо повно і дозволяють з великою точністю встановити локалізацію, характер і ступінь ураження залози внутрішньої секреції. Складність діагностики в тому, що, як правило, при захворюванні однієї залози залучаються й інші залози внутрішньої секреції. Тому симптоматологія будь-якого ендокринного порушення включає в себе ознаки ураження декількох залоз внутрішньої секреції. Дослідження хворих із захворюваннями ендокринних залоз починається із зовнішнього огляду, так як при більшості захворювань змінюється самий вигляд хворого (злякано-гнівне вираз обличчя при базедової хвороби і т. д.). Детальне дослідження супроводжується застосуванням рентгенографії, ряду біохімічних методів.