Вітіліго (vitiligo), (песь, лейкопатія, пега шкіра) - одне із самих невивчених і складних в лікуванні захворювань. Воно може виникнути в будь-якому віці і виявляється появою на шкірі білих плям, тобто ділянок позбавлених пігменту - меланіну. Таке явище називається депігментацією.

 

Це захворювання поширене в усіх країнах світу. Захворювання може виникнути в будь-якому віці, однак найчастіше воно розвивається у жінок, а також молодих людей у ​​віці до 20 років. В останні роки відзначається збільшення числа хворих, як серед дорослого, так і дитячого населення, особливо в осіб молодого віку.

 

Вітіліго захворювання, яке офіційна медицина не дуже-то шанує. Вважається, що воно життю і здоров'ю не загрожує. Але це не зовсім так. Може бути, загрози для життя і ні, але шкода для здоров'я очевидна. Адже вітіліго не тільки неприємний косметичний дефект, але і більш ніж наочне нагадування про серйозні порушення в організмі.

 

Ні причина, ні механізм дії при розвитку вітіліго до теперішнього часу остаточно не визначені.

 

Передбачається, що певну роль у появі вітіліго відіграють такі чинники:

 

• порушення нейроендокринного характеру (дисфункції щитовидної залози, наднирників, гіпофіза, статевих залоз);
• психічна травма;
• порушення вегетативної нервової системи (переважання тонусу симпатичної частини вегетативної нервової системи над тонусом її парасимпатичної частини);
• аутоімунні процеси;
• спадкова схильність, що підтверджується сімейними випадками захворювання.

 

Велике значення в розвитку вітіліго мають стресові стани, перенесені інфекційні захворювання, хронічні хвороби внутрішніх органів, інтоксикації, контактування шкіри з деякими синтетичними тканинами, фізична травма.

 

У багатьох хворих визначалися порушення балансу вітамінів, обміну міді, заліза, цинку та інших мікро- і макроелементів, відзначався синдром порушення всмоктування. В останні роки важлива роль приділяється порушенням з боку імунної системи, є дані про аутоімунному патогенезі вітиліго.

 

Депігментацію (знебарвлення) можуть провокувати глисти (гельмінти), порушуючи нормальну діяльність залоз внутрішньої секреції й приводячи до дефіциту міді в організмі. Проведена в таких випадках дегельмінтизація сприяла лікуванню хворих.

 

Захворювання має, як правило, хронічний перебіг, морально пригнічуючий хворого і викликає дискомфорт. Починається хвороба з появи на шкірі злегка рожевих або молочно-білого кольору плям. Поступово плями збільшуються, набувають різну величину, чіткі межі, округлі або овальні обриси. Розростаючись, плями схильні до злиття один з одним, утворюючи великі вогнища. Вогнища можуть бути поодинокими або множинними, розташовуються на будь-якій ділянці шкірного покриву, чаші всього на відкритих місцях: на обличчі, на шиї, верхніх і нижніх кінцівках, великих складках в області зовнішніх статевих органів, заднього проходу.

 

Вогнища розташовуються частіше симетрично, іноді є односторонні поразки, нерідко локалізація по ходу нервових стовбурів. У вогнищах волосся змінюють колір, бліднуть; порушуються потовиділення і саловиділення, судиноруховий і м'язово-волосовихрефлекс рефлекси (знебарвлена ​​шкіра втрачає здатність реагувати на холодові та інші подразники, при яких утворюється так звана «гусяча шкіра»).

 

Часто вітіліго супроводжується сонячними дерматитами.

 

Найбільш вираженим ступенем розвитку вітіліго є універсальне поразку, коли вся шкіра стає депігментовані.

Суб'єктивних відчуттів у хворих вітиліго немає, і турбує їх, як правило, лише косметичний дефект. Окремі плями можуть мимовільно зникати. Хворому слід уникати тривалого перебування на сонці, оскільки на засмаглою шкірі білі плями виділяються сильніше.

 

При прогресуванні вітіліго вогнища депігментації з'являються на місцях недавніх травм, на ділянках тертя або тиску на шкіру.

 

Діагноз вітіліго ставиться на підставі клінічної картини і в більшості випадків не викликає труднощів, що обумовлено характерними клінічними проявами захворювання.

Безліч чинників, сприяючих виникненню вітіліго, обумовлює необхідність комплексного лікування цього захворювання.

Вітіліго є складною проблемою для дерматологів через відсутність чіткої схеми лікування, незважаючи на появу за останні роки декількох причинно обгрунтованих підходів до терапії. Використовують препарати, що підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетових променів, з наступним опроміненням ними.

 

Повне лікування хворих неможливо без усунення супутніх захворювань. Вітіліго - "шкірний маркер внутрішньої хвороби".

 

В даний час продовжується пошук дієвих методів лікування цього захворювання.

 

При появі ознак захворювання необхідно звернутися до дерматолога. Але при описі симптомів не треба акцентувати увагу тільки на проблемах зі шкірою, а не упустити й інші ознаки, не пов'язані зі шкірою. Тому що, як говорилося вище, причина може бути викликана змінами в організмі в цілому.