Череп має складне анатомічна будова, тому, крім оглядових знімків в прямій і бічній проекціях, роблять спеціальні прицільні знімки. Краніографія дозволяє розпізнавати вроджені і набуті деформації черепа, травматичні пошкодження кісток, первинні та вторинні пухлинні процеси, деякі запальні зміни, фіброзну дисплазію, прояви ряду ендокринних захворювань та інших уражень. При краніографіі виявляються внутрішньочерепні фізіологічні і патологічні звапніння, що дозволяють по їх зміщення визначити бік розташування полушарного об'ємного процесу.
Для топічної діагностики має значення виявлення на рентгенограмах місцевих змін кістки, зумовлених впливом внутрішньочерепного патологічного процесу (гіперостози, узури, посилений розвиток судинних борозен і т.д.). Типові локальні зміни турецького сідла при пухлинах гіпофіза, розширення внутрішнього слухового проходу при невриномах VIII черепного нерва, розширення і зміна країв отвори зорового нерва при гліома та ін
При рентгенологічному дослідженні можна виявити загальні ознаки гідроцефалії: зміна форми черепа, збільшення його розмірів, сплощення підстави, посилення судинного малюнка кісток склепіння. Виявляються загальні зміни черепа, обумовлені тривалим підвищенням внутрішньочерепного тиску: вторинні зміни турецького сідла, вкорочення і порозность його спинки, порозность передніх і задніх нахилених відростків, розширення входу в сідло і поглиблення дна, зміна структури кісток склепіння у вигляді так званих пальцевих вдавлення, розбіжності незарощення черепних швів.
| 
