Стоматит - термін, що позначає захворювання запального характеру слизової оболонки ротової порожнини, що виникає з різних причин і проявляється різними ознаками.
Стоматит може носити самостійний характер, а може бути ознакою інших захворювань, таких як кір, скарлатина, грип. Складність діагностики зазвичай обумовлена тим, що різні захворювання, що вражають не тільки порожнину рота, але і організм, можуть характеризуватися ідентичними проявами. Групу запальних захворювань слизової оболонки рота об'єднують терміном стоматити. Причому, якщо уражається певний ділянку ротової порожнини - мову або губи, то захворювання діагностуються як глосит або хейліт - відповідно.
I. Етіологія стоматиту (причини стоматиту)
Виникнення стоматитів більшість медичних фахівців пов'язує з реакціями людського імунітету на дратівливі чинники.
Найбільш поширеними причинами, що спричиняють виникнення та розвиток запальних процесів у ротовій порожнині, є:
- нехтування правилами гігієни ротової порожнини;
- захворювання зубів і ясен;
- захворювання шлунково-кишкового тракту, серед яких виділяють: коліти, гастрити, глистні інвазії і ін.
- механічні ушкодження (травми) слизової оболонки ротової порожнини, які можуть виникнути в результаті невдало встановлених зубних протезів, при випаданні пломб, при вживанні грубою і жорсткою їжі та ін. Стоматит, що виник внаслідок причини травми, проходить самостійно протягом декількох днів;
- термічні пошкодження в результаті вживання гарячої або надзвичайно гострої їжі. Проходить так само швидко, як і в попередньому випадку, якщо людина буде вживати в їжу в міру остиглі страви, негострі продукти;
- вплив лугів і кислот;
- алергічні реакції, що виникають на певні продукти харчування, лікарські засоби, косметичні препарати;
- причини, що мають інфекційне походження (вірус герпесу, грибки та ін);
авітаміноз і т.д.
II. Поширеність стоматиту
Згідно ряду проведених досліджень і спостережень найбільш часто фіксуються випадки стоматиту в літньому віці і серед дітей до 4 років. Поширеність захворювання серед осіб похилого віку пояснюється в більшості випадків необхідністю встановлення зубних протезів. Так, випадки хронічного протезного стоматиту спостерігаються у 40-50% осіб, які використовують повні знімні протези.
Поширеність стоматитів у дітей пояснюється відсутністю у них сформувалася імунної системи і високою контагіозністю захворювання. Найбільш уразливими перед виникненням стоматитів інфекційного походження опиняються діти у віці від 6 місяців до 3 років.
III. Клінічні прояви стоматиту (симптоми стоматиту)
За характером клінічних проявів стоматити класифікують на:
- катаральний;
- афтозний;
- виразковий.
Кожну з зазначених різновидів характеризують певні ознаки. Найбільш поширеним є катаральний стоматит, що характеризується запаленням слизової оболонки порожнини рота при відсутності у неї глибоких дефектів і пошкоджень - афт, виразкових утворень.
Причини катарального стоматиту укладаються найчастіше в нехтуванні гігієною порожнини рота, неналежному догляді за зубами і ротовою порожниною, і витікаючими звідси наслідками у вигляді утворення зубних каменів, які руйнуються зубів. Характерні ознаки, що свідчать про катаральному стоматиті: виникнення неприємного запаху з рота, біль, почервоніння і набряк ураженої слизової оболонки. На язику і слизовій рота спостерігається присутність білого або жовтуватого нальоту. У деяких випадках відзначається кровоточивість ясен і підвищене слиновиділення.
Виразковий стоматит нерідко розвивається на тлі катарального, уявляючи, по суті, його наступну стадію розвитку. Характеризується тяжким перебігом. Найбільш часто зустрічається в осіб, які страждають захворюваннями ШЛУНКОВО-кишкового тракту, хворобами серця і судин, а також у пацієнтів, пренебрегших адекватним та своєчасним лікуванням катаральної форми захворювання. Симптоми, що свідчать про розвиток виразкової форми: неприємний (найчастіше гнильний) запах з рота, наявність нальоту на слизовій оболонці порожнини рота, утворення виразок, покритих сіруватими відкладеннями нальоту. Наголошується хворобливість ротової порожнини, посилюється під час прийому їжі. Також можуть спостерігатися інші ознаки: підвищення температури тіла (до 37,5°), збільшення прилеглих лімфатичних вузлів (завушних і підщелепних), слабкість і головний біль. В даному випадку також виявляється ураження всієї товщі слизової оболонки порожнини рота.
Про розвиток афтозний форми захворювання свідчать специфічні множинні утворення на слизовій оболонці невеликих (3-5 мм) дефектів округлої форми з яскраво-червоною облямівкою, покритих нальотом сіруватого або жовтуватого відтінку. Ці дефекти іменуються афтамі, і утворюються вони не миттєво - протягом захворювання можна спостерігати різні стадії їх виникнення і розвитку. Тут слід розрізняти гострий і хронічний характер захворювання. У разі хронічного афтозного стоматиту причиною виникнення є загальне хронічне захворювання. Найбільш частою першопричиною є хронічні захворювання товстого кишечника, під час загострення яких проявляються вищевказані ознаки.
Стоматити, що виникли в результаті травми або термічного опіку, характеризуються виникненням болючої виразки, ерозії, пошкодження цілісності слизової оболонки в результаті впливу стороннього фактору. Зазвичай подібні явища проходять самостійно, заживая протягом 3-5 днів.
Стоматити інфекційного походження характеризуються утворенням виразок, бульбашкових висипань, які уражають слизову оболонку рота, верхнього неба. Збудниками часто виступають вірус простого герпесу, віруси грипу, аденовіруси, а також бактерії - стафілококи, стрептококи, диплококки, гонококи, гриби типу Candida (викликає захворювання на кандидоз або «молочницю») і ін
IV. Діагностика стоматиту
Діагноз встановлюється фахівцем в ході огляду пацієнта, на підставі його скарг і аналізу клінічних проявів. Додатково можуть бути проведені аналізи крові та дослідження зіскрібка слизової оболонки. У разі запального процесу виявляється збільшення лейкоцитів в аналізі крові, підвищений рівень ШОЕ та ін
V. Лікування стоматиту
Лікування призначається спеціалістом після встановлення діагнозу і виявлення першопричини, посприяла виникненню і розвитку захворювання.
Якщо стоматит виник в якості симптому іншого хронічного захворювання (хвороб ШЛУНКОВО-кишкового тракту, серцево-судинної системи), то лікування, в першу чергу, повинно бути спрямоване на усунення основного вогнища інфекції.
При цьому лікувальні заходи поєднують із місцевим лікуванням, яке передбачає регулярне багаторазове полоскання ротової порожнини антисептичними розчинами (перекис водню, розчин марганцевокислого калію блідо-рожевого кольору) і відварами лікарських трав з антибактеріальною і протизапальною дією (ромашка, шавлія, календула). При наявності такого симптому, як кровоточивість ясен, пацієнту призначається спеціальна дієта, що щадить. Загальне лікування може вважати прийом антигістамінних препаратів, зокрема, при алергічному походження захворювання.
У комплекс лікувальних заходів можуть також входити: прийом полівітамінів, використання препаратів, що стимулюють імунітет, фізіотерапевтичні процедури.
VI. Профілактика стоматиту
Профілактичні заходи щодо запобігання виникнення стоматиту, в першу чергу, полягають у дотриманні правил гігієни та правильного догляду за порожниною рота, вживання в їжу негорячих страв і помірному використанні спецій. Враховуючи, що хронічні захворювання ШКТ, серцево-судинної системи також можуть бути причиною виникнення стоматиту, необхідно приділяти належну увагу їх лікування.
Також своєчасному лікуванню повинні піддаватися захворювання порожнини рота, каріозні зуби, кровоточивість і рихлість ясен.
Особам літнього віку слід приділяти особливу увагу грамотної підгонці зубних протезів та належного догляду за ними.
Рекомендується повністю відмовитися від куріння і вживання алкогольних напоїв. Ці фактори є дратівливими і ведуть до погіршення перебігу захворювання.
VII. Прогноз при стоматиті
При проведенні своєчасного і грамотного комплексу лікування прогноз сприятливий.
| 
