В основі вегето-судинної дистонії лежать функціональні розлади серцево-судинної системи, що не призводять до органічних уражень серця.  Як правило, вони виникають внаслідок емоційних або фізичних перевантажень виробничого або сімейного характеру, іноді після інфекційної хвороби.  Можуть бути й інші пускові механізми. 

 

Стан характеризується невизначеними болями в області серця, підвищеною пітливістю, серцебиттям, мигтінням «мушок» перед очима, коливаннями артеріального тиску часто в бік його зниження, відчуттям нестачі повітря («хочеться глибоко зітхнути, але не виходить»), появою грудки в горлі, слабкістю, страхом, шлунково-кишковими порушеннями.  Іншими словами, хворі пред'являють безліч різноманітних скарг. 

 

Діагноз такого стану ставиться «від протилежного».  Це означає, що якщо після проведення відповідних досліджень серця з навантаженням і без неї, стенокардія або інше ішемічне стан не виявлено, то можна говорити про функціональному розладі.  Але перевірка повинна бути ретельною, щоб не пропустити який-небудь більш серйозної проблеми. 

 

В академічній медицині для лікування вегето-судинного неврозу використовують, передусім, седативні препарати. 

 

Вегето-судинна дистонія - це порушення роботи (дисфункція) вегетативної нервової системи (ВНС). Вегетативна нервова система відповідає за підтримання внутрішньої рівноваги в людському організмі, впливаючи на всі органи і системи органів. Порушення роботи ВНС проявляються найчастіше у вигляді порушень функції кровообігу, травлення, теплообміну.

Термін ВСД використовують у своїй практиці тільки медики країн СНД, у західних країнах поняття вегето-судинної дистонії відсутня.

Вегето-судинна дистонія: причини

Фактори, що сприяють розвитку ВСД, поділяються на внутрішні і зовнішні. Внутрішні фактори - це фактори, що призводять до виникнення захворювання: природжені особливості нервової системи, періоди гормональної перебудови організму, захворювання внутрішніх органів, ендокринної системи, нервової системи.

Зовнішні фактори ВСД - це фактори викликають, вони провокують розвиток захворювання при «відповідних» умовах. До таких факторів відносяться: гострі інфекційні захворювання, гострі та хронічні стреси, хронічні інтоксикації, травми головного мозку, надмірне споживання алкоголю.

Проявляється ВСД нападами-пароксизмами або ж симптоми мають постійний характер. Постійні симптоми характерні для ВСД, викликаної вродженою нестійкістю нервової системи.

Вегето-судинна дистонія: симптоми

Визначити вегето-судинні пароксизми (напади) можна за наступною клінічній картині: головний біль або біль в області серця, прискорений пульс, серцебиття, підвищення артеріального тиску і температури тіла. У деяких випадках напади ВСД характеризуються загальною слабкістю, запамороченнями, пітливістю, нудотою, зниженням артеріального тиску і частоти пульсу.

Тривалість нападу ВСД може досягати від декількох хвилин до двох або трьох годин. У більшості випадків подібні напади проходять самостійно, без лікування.

Загострення постійної ВСД проявляється онімінням в пальцях, покалываниями в кінцівках, сильним зблідненням або навпаки синюшністю кінцівок. У хворого підвищується чутливість до холоду.

Точно поставити діагноз «вегето-судинна дистонія» може тільки лікар. Вегето-судинна дистонія ділиться на 3 типи в залежності від реакції серцево-судинної системи:

- кардіальний тип
- гіпотензивний
- гіпертензивний

Приводом для занепокоєння повинно послужити наявність у хворого таких симптомів як: слабкість, стомлюваність, порушення серцевого ритму (тахікардія, аритмія), відчуття утрудненості дихання. Ці симптоми можуть сигналізувати про кардіальним типі захворювання.

При гіпотензивної ВСД відзначається низький систолічний артеріальний тиск менше 100 мм. рт. ст.), м'язова слабкість, головний біль, схильність до непритомності. Шкіра кінцівок волога, бліда, самі кінцівки найчастіше холодні.

Гіпертензивна вегето-судинна дистонія, характеризується такими симптомами: підвищення артеріального тиску при відсутності властивих гіпертонічної хвороби симптомів, серцебиття, стомлюваність.

Для ВСД характерні явні функціональні порушення роботи органів і систем без органічних порушень: суб'єктивні скарги хворих ВСД переважають над об'єктивними проявами.

Вегето-судинна дистонія: лікування

Вилікувати вегето-судинну дистонію можна, лише повністю усунувши причину, що викликала це захворювання. Крім того, в рамках спільного лікування ВСД має проводитися лікування конкретних кардіальних синдромів в кожному індивідуальному випадку.

При підозрі на вегето-судинну дистонію слід в першу чергу звертатися до психотерапевта, який призначить необхідні аналізи та обстеження, після чого поставить діагноз.

Самостійне симптоматичне лікування ВСД небезпечно, адже зникнення одного симптому не означає повне вилікування. Необхідно звернутися за лікуванням до лікаря і неухильно слідувати його рекомендаціям.