Алкогольна залежність характеризується серйозною психічною та фізичною залежністю людини від алкоголю.

Психічна залежність зумовлена ​​звиканням мозкових клітин до стану сп'яніння, яке заміщає з часом природний стан людини. Фізична залежність проявляється у вигляді появи абстинентного синдрому, викликаного порушенням обміну речовин, зокрема, із збільшенням активності алкогольних ферментів в організмі.

I. Етіологія алкогольної залежності (причини алкогольної залежності)

Спектр причин виникнення і розвитку алкогольної залежності надзвичайно різноманітний.

До них відносять тривалу стресову ситуацію, неврози і схильність людини до панічних і депресивних станів. Сприяє появі алкогольної залежності соціальна дезадаптація - втрата індивідом здібностей взаємодіяти з суспільством.

Крім соціальних і психологічних причин існує й такі, які пов'язані безпосередньо з особливостями розвитку людини: спадкова схильність, перенесені захворювання, індивідуальні особливості системи обміну речовин та ін

Поширеність алкогольної залежності по країнах світу неоднакова. Так, згідно зі статистичними даними, за останні роки в Росії випадки алкогольної залежності зросли. Про це свідчать дані, отримані з наркологічних диспансерів. Сухі цифри також свідчать : серед жінок також почастішали випадки виявлення хворобливої ​​пристрасті до алкоголю.

У категорію ризику потрапляють люди 25-35 років, коли ознаки алкогольної залежності починають досить швидко формуватися. Також почастішали випадки виявлення даного захворювання серед людей старше 40-45 років, що пояснюється впливом ряду соціальних факторів і вікових особливостей (до останніх, зокрема, відносять психологічні вікові кризи, погіршення здатності взаємодіяти з суспільством і адаптуватися до мінливих умов ).

III. Клінічні прояви алкогольної залежності (симптоми алкогольної залежності)

Симптоми алкогольної залежності, їх вираженість безпосередньо залежать від того, в якій стадії знаходиться дане захворювання. Початкова стадія проявляється часто виникає потребою в прийомі конкретних доз спиртного з метою досягти специфічного стану ейфорії або з метою усунення дискомфортних відчуттів.

Переходячи в наступну стадію, алкогольна залежність позначається вже як стійка потреба у вживанні спиртного, проте вже з набагато більшою дозуванням. Тут виникає один із симптомів, чітко говорить про розвивається захворюванні - втрата блювотного рефлексу, що є захисною реакцією організму.

На третій стадії починають яскраво проявлятися такі симптоми, як синдром абстиненції, стан похмілля, яке свідчить про остаточне формування алкогольної залежності. Класичні ознаки подібного стану : загальна слабкість, прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння пальців і кистей рук. Найчастіше остання ознака людина, що страждає алкогольною залежністю, може помітити самостійно. Зазвичай це люди, чия специфіка діяльності вимагає чітких дрібних рухів: ювеліри, годинникарі та ін

До вказаних симптомів можуть бути додані болі, що виникають в області печінки, грудної клітини. У людини виникають порушення роботи кишечника, з'являється нудота і блювота. Причому блювота у разі алкогольної залежності відсутній в стані сп'яніння, але може виникнути при похмільного синдрому. Підвищений внутрішньочерепний тиск веде до появи найсильніших головних болів. Спостерігається відраза людини до їжі або повна втрата апетиту, а також розлад сну. У ряді випадків переважають психічні зміни, які проявляються втратою інтересу до життя, появою тяжких відчуттів : туги, провини, страху, тривоги, безвиході.

Встановлення діагнозу, виявлення факту захворювання є роботою фахівця лікаря- нарколога. Оскільки лабораторних методів діагностування алкогольної залежності не встановлено, фахівець виявляє наявність захворювання на підставі ряду особливих діагностичних критеріїв і вже сформованих симптомів.

Лікування алкогольної залежності - складний, багатоетапний процес, який поєднує в собі терапевтичні, психологічні, психотерапевтичні та інші прийоми. У світовій практиці не існує єдиного і одномоментного лікування даного захворювання. Зазвичай в наркології використовуються тактичні програми, що здійснюються з метою досягнення довгострокових цілей « мінімізації шкоди» від згубної пристрасті. До подібних цілям і завданням відносять : утримання людини в стані менший алкоголізації, нормалізація і підтримка роботи функціональних систем організму та ін

Як правило, весь процес лікування розбитий на кілька обов'язкових етапів. У ході них купіруються невідкладні наркологічні стану, проводяться заходи дезінтоксикації та інтенсивної протиалкогольної терапії. Після чого слід підтримуюча терапія, спрямована на профілактику рецидивів, а потім вже настає етап реабілітації.

З пацієнтом зазвичай проводиться серйозна психологічна робота. У деяких випадках участь психотерапевта в лікуванні від алкогольної залежності буває просто необхідно, оскільки першопричиною розвитку проблеми нерідко служать серйозні психологічні стреси, депресивні стани, наслідки сильних душевних потрясінь.

Крім того, на етапі вироблення у пацієнта відрази до алкоголю (т.зв. « условнорефлекторной протиалкогольної терапії» ) використовують препарати, що викликають нудоту і блювоту у поєднанні зі спиртними напоями: апоморфин, спеціальні суміші на основі трав, що викликають блювоту. Також в лікуванні застосовуються методи, де використовують ліки, що викликають у людини підвищену чутливість і непереносимість спиртного : дисульфірам, метронідазол.

Також в лікуванні алкогольної залежності застосовуються засоби нетрадиційної медицини, голковколювання, кодування і т.д.

Профілактика алкогольної залежності полягає лише в повній відмові або вкрай обережному вживанні алкоголю.

Прогноз залежить багато в чому від своєчасності призначеного лікування, стадії захворювання, особистого прагнення пацієнта до позбавлення від алкогольної залежності.