Гранульома - це обмежене вогнище хронічної запальної реакції (продуктивної чи продуктивно-ексудативної).
Морфологічно вона являє собою скупчення активованих макрофагів эпителиоидного виду, гістіоцитів, плазматичних клітин, оточене шаром мононуклеарів (здебільшого лімфоцитів). Будь-яка гранульома проживає кілька стадій розвитку, в процесі яких змінюється її морфологічна структура. Повний цикл розвитку гранульоми варіюється від 3-4 тижнів до 6 місяців, в залежності від причин освіти і реактивності організму.
По мірі старіння навколо гранульоми утворюються фібробласти і сполучна тканина, відбувається рубцювання.
Можна сказати, що існують свої особливості в будові гранульом для певного захворювання. Це дозволяє діагностувати його не тільки клінічно, але і за допомогою мікроскопії мазка або біоптату. В гранулемах інфекційного генезу можна визначити збудника або ознаки специфічної імунної реакції.
При туберкульозі, наприклад, гранульоми (горбики) мають дуже своєрідну форму. У центрі гранульоми знаходиться вогнище казеозного некрозу, виявивши який, можна чітко провести диференціальний діагноз, так як такий некроз не характерний для інших захворювань.
Макроскопічно, в більшості своїй, гранульоми являють собою щільні округлі вузлики, розміри яких можуть бути від кількох міліметрів до 1-2 сантиметрів. Вони можуть бути як поодинокими (частіше великими), так і дисемінованими. Гранульоми можуть утворюватися практично у всіх тканинах організму.
Гранульоматозне запалення розвивається в двох випадках. По-перше, при неінфекційних захворюваннях, зумовлених імунними реакціями організму. Наприклад, утворюються гранульоми при хронічному запаленні, викликаному впровадженням в тканини сторонніх тіл, неякісного шовного матеріалу, при ін'єкціях масляних розчинів. Після травм, при некрозі жирової клітковини теж можуть утворюватися гранульоми.
Можуть бути, так звані, «помилкові» гранульоми, поява яких провокують пухлинні клітини. Також гранульоми можуть утворюватись в легенях та при деяких професійних захворюваннях (бериллиозе, силікоз та ін.). Аутоімунні і колагенові захворювання, саркоїдоз теж характеризуються наявністю гранульом у внутрішніх органах.
По-друге, інфекційні причини. Гранульоми утворюються при туберкульозі, лепрі, бруцельозі, сифілісі, сказі, актиномікоз.
У процесі утворення гранульом нормальна функціонуюча тканина замінюється сполучнотканинної структурою. Уражений орган працює гірше. Великі скупчення великих гранульом можуть здавлювати магістральні судини і нерви.
