Парагонімоз — захворювання, яке спричиняється гельмінтом, що
уражує переважно легені й мозок людини. Спостерігається на Далекому Сході
(Китай, Японія, Корея, Філіппіни), а також у Африці, Південній Америці. Збудник
парагонімозу — трематода. Основний господар — людина, кішка, собака, свиня,
тигр, мангуста. Додаткові господарі — прісноводні краби й раки.
Яйця виділяються з мокротинням, рідше з фекаліями,
потрапляють у воду, через 4 тиж з них виходять личинки, які проникають у тіло
молюска, де вони перетворюються на церкарії.
Церкарії залишають молюска й проникають у тіло крабів або
раків, де відбувається інцестування. Вживання крабів або раків, які недостатньо
термічно оброблені, призводить до зараження. У тонкій кишці з метацеркаріїв
виходять недозрілі парагонімуси і, перфоруючи стінку кишки, проникають у вільну
черевну порожнину, зсуваються до діафрагми і крізь неї потрапляють у легені, де
осідають і дозрівають. Навколо паразита, який заглибився, розвивається
запалення з розростанням сполучнотканинної кісти, що виповнюється гноєм,
паразитами та їх яйцями. Позалегеневі форми парагонімозу виникають внаслідок
гематогенного метастазування з легень у разі руйнування легеневої тканини і
судин. У мозку частіше спостерігаються множинні кісти.
Клінічна картина парагонімозу визначається періодом
заглиблення, міграції і розвитку паразита. Спочатку спостерігається
абдомінальний синдром, який характеризується ентеритом, явищами гострого
живота, гострого гепатиту. Укорінення паразита в легені має клінічні прояви у
вигляді бронхопневмонії, гострого бронхіту, геморагічного плевриту. Постійними
є такі симптоми: біль у грудях, вранці приступоподібний кашель з гнійним
мокротинням, кровохаркання, підвищення температури тіла. Аускультативно
визначаються хрипи, частіше вологі. Часто трапляються легеневі кровотечі,
задишка. Інтоксикація виявляється тахікардією, дистрофічними змінами міокарда,
спостерігається неврологічна симптоматика — головний біль, запаморочення,
дратливість, стомлюваність.
Парагонімоз мозку виявляється у вигляді менінгіту чи
менінгоенцефаліту, який розвивається на тлі легеневого парагонімозу. Основні
симптоми — значний головний біль, судорожні припадки за типом епілептичних із
повною або частковою втратою свідомості, запаморочення, звуження поля та
зниження гостроти зору. Лапароскопічно або при лапаротомії відмічається
геморагічний, фібринозний і фібринозно-гнійний випіт, під час мікроскопічного
дослідження у випоті виявляються незрілі форми гельмінта. Слід брати до уваги
анамнез — вживання м’яса крабів, раків, мешкання в епідемічному осередку
парагонімозу. Мокротиння у хворих на парагонімоз має шоколадний або
яскраво-червоний колір, в’язке, мікроскопічно визначається скупчення яєць
паразитів. У крові — еозинофілія, часто лімфоцитоз, гіпохромна анемія.
Внутрішньошкірна проба зі спеціальним антигеном позитивна, значне свербіння,
лімфангіт. Рент генологічно частіше у середній частці легені визначаються
дрібно- або крупноосередкові, лінійні, кільцеподібні, дифузні затемнення.
При мозкових парагонімозах клініка, мозкові симптоми,
лабораторне дослідження, епідеміологічні показники дозволяють визначити
правильний діагноз. Топографічний діагноз визначається на підставі
рентгенологічного і ангіографічного досліджень.
Лікування консервативне — бітиноль усередину протягом 10 дн
дозою по 30–40 мг/кг ваги на добу на 2–3 приймання.
Неефективність консервативного лікування, легеневі
кровотечі, що повторюються, прогресуюче виснаження, постійне кровохаркання є
показниками до оперативного лікування (резекція легені). При ураженні мозку
показанням до оперативного лікування (видалення кіст) є наростання психічних і
неврологічних симптомів, неефективність консервативного лікування.
| 
