Етапи і методи хірургічної операції
Хірургічна операція складається з трьох основних етапів:
- оперативного доступу (оголення органу або патологічного вогнища);
- оперативного прийому (хірургічних маніпуляцій на органі або патологічному вогнищі);
- оперативного виходу (комплексу заходів щодо відновлення цілісності тканин, пошкоджених під час здійснення оперативного доступу).
Механічний вплив інструментами в руках
хірурга є основним в хірургічній техніці. Додатково для впливу на тканини людини використовується температурний вплив (
кріохірургія,
термокаустика та ін.), електричний струм (напр., електрокоагуляція), радіочастотний вплив (радіочастотна абляція аберантних пучків провідної системи
серця та ін), енергія лазерного випромінювання, ультразвук.
Хірургічний метод лікування відрізняється від іншого основного методу лікування - консервативного - наявністю з'єднання і роз'єднання тканин - двома основними технічними прийомами.
Хірургічний метод лікування відрізняється тим, що крім основного - лікувального - ефекту, його застосування завжди супроводжується вираженою у тій чи іншій мірі операційною травмою.
Класифікація операцій
За характером хірургічного втручання
Лікувальні
- Радикальні. Мета - повністю усунути причину патологічного процесу (гастректомія при ракові шлунку, холецистектомія при холециститі). Існує велика кількість реконструктивно-відновних (пластичних) радикальних операцій, наприклад, пластика стравоходу при рубцевій стриктурі.
- Паліативні. Мета - частково усунути причину патологічного процесу, тим самим полегшуючи його перебіг. Виконується, коли радикальна операція неможлива (наприклад, операція Гартмана з видаленням видимої частини пухлини, створенням кишені і накладенням одноствольної колостоми). У назву операції іноді вводиться пояснювальний термін, що характеризує її мету. Паліативна операція не завжди означає неможливість і безперспективність лікування хворого (напр. при тетраді Фалло («синя» вада серця) після паліативної операції в дитячому віці, є можливість радикальної хірургічної корекції в подальшому).
- Симптоматичні. Мета - полегшити стан пацієнта. Виконуються, коли радикальна або паліативна операція з якихось причин неможлива. У назву операції вводиться пояснювальний термін, що характеризує її мету (поживна гастростомія у інкурабельних хворих з раком стравоходу; дренує холецистотомія при загальному важкому стані і нападі холециститу, санітарна мастектомія при розпавшомуся раку молочної залози). Симптоматична операція не завжди означає неможливість і безперспективність лікування хворого, нерідко симптоматична операція виконується як етап або як доповнення радикального лікування.
Діагностичні
До діагностичних операцій відносяться: біопсія, пункції, лапароцентез, торакоцентез, торакоскопія, артроскопія; а також діагностичну лапаротомію, торакотомію та ін.. Діагностичні операції представляють певну небезпеку для хворого, тому повинні бути застосовані на завершальному етапі діагностики, коли вичерпані всі можливості неінвазивних методів діагностики
За терміновостю
- Екстрені. Проводяться негайно після постановки діагнозу. Мета - порятунок життя пацієнта. За екстреними свідченнями повинні виконуватися Конікотомія при гострій непрохідності верхніх дихальних шляхів; пункція перикардіального мішка при гострій тампонаді серця.
- Термінові. Проводяться в перші години надходження в стаціонар. Так, при постановці діагнозу «гострий апендицит» хворий повинен бути прооперований в перші 2 години госпіталізації.
- Планові операції виконуються після повної передопераційної підготовки в той час, який зручно з організаційних міркувань. Це не означає, що затримувати планову операцію можна як завгодно довго. Існуюча досі в деяких поліклінічних закладах практика на планове оперативне лікування призводить до необгрунтованої затримки показаних операцій і зниження їх ефективності.
За етапами
- одномоментні
- двухмоментні
- багатоетапні
Крім того, існують поняття повторної операції, симультанної операції (тобто під час однієї операції виконуються декілька оперативних прийомів на різних органах - наприклад,
апендектомія і ушивання кісти яєчника, виконані з аппендектомічного доступу при апоплексії кісти яєчника, діагностованої інтраопераційно).
Схема характеристики хірургічної операції
Міркуючи, розповідаючи про оперативне лікування, необхідно користуватися чіткої схемою, що дозволяє методично вірно характеризувати цей метод.
Показання. Виділяють життєві показання (абсолютні) і відносні. Вказуючи показання до операції, необхідно відобразити порядок її виконання - екстрений, терміновий або плановий. Так, апендектомія виконується за життєвими показаннями в терміновому порядку.
Протипоказання. Виділяють абсолютні і відносні протипоказання до оперативного лікування. Коло абсолютних протипоказань в даний час різко обмежене, до них відноситься тільки агональний стан хворого. При наявності абсолютних протипоказань операція не виконується навіть за абсолютними показаннями. Так, у хворого з гемморрагічним шоком і внутрішньою кровотечею операція повинна бути почата паралельно з протишоковими заходами - при триваючій кровотечі шок купірувати не вдасться, тільки гемостаз дозволить вивести хворого із стану шоку.
Умови. Необхідно відзначити організаційні умови, необхідні для виконання операції.
Набір інструментів для операції. Набір інструментів на кожну конкретну операцію визначається не операційною сестрою, а виключно лікарем - в першу чергу оперуючим лікарем, або завідувачем операційним блоком. Тому необхідно перерахувати інструменти, необхідні для виконання операції.
Необхідні заходи передопераційного періоду. Необхідно зазначити, які заходи обов'язково мають бути виконані перед даною операцією. Наприклад, перед операціями на органах черевної порожнини, повинен бути очищений кишечник.
Укладання хворого на операційному столі. Укладання хворого на операційному столі також є елементом хірургічного лікування. Тому укладати хворого на операційний стіл повинен оперуючий хірург або члени хірургічної бригади. Традиційне укладання хворого на спину в горизонтальному положенні використовується при більшості загальнохірургічних втручань. Для операцій на органах таза доведеться підняти кінець столу для ніг - надати хворому положення Тренделенбурга. При операціях на промежині, прямій кишці хворого укладають в гінекологічне положення - з розведеними ногами, утримуваними на власниках. При операціях на органах шиї, на голові іноді піднімають головний кінець столу - положення Фаулера (Fowler). При втручаннях на органах заочеревинного простору хворого укладають на бік або нахиляють стіл на бік (щоб уникнути падіння хворого зі столу, руку фіксують до дуги столу, користуються щитками-удержівателямі). Для додання потрібного положення тілу широко використовують валики.
Знеболювання. Знеболювання - етап хірургічного лікування, тому вибір способу знеболювання (загальне, провідникове, місцеве) визначається хірургом або анастезіологом. Так як знеболюючі речовини фактично є отрутою для організму і в деяких випадках можуть надавати важкий вплив на організм, вибір між місцевим і загальним знеболенням може бути прийнятий пацієнтом.
Хірургічний доступ. На цьому етапі розповіді про операції необхідно повідомити доступ або класифікацію доступів при даній операції.
Оперативний прийом або їх класифікація
Вихід з операції. Тут необхідно відзначити, чи вшивається післяопераційна рана (якщо так, то як), чи встановлюються дренажі (якщо так, то куди і які), чи проводиться тампонада та інш.
Необхідні заходи післяопераційного періоду. Тут вказується, на яку добу знімаються шви, видаляються дренажі. Так, після більшості загальнохірургічних втручань шкірні шви знімаються на 7-8 добу.
Небезпека і ускладнення операції. Небезпека і ускладнення операції поділяються на загальні (властиві всім операціям - кровотеча, нагноєння, неспроможність швів і т. п.) і часткові або приватні (характерні тільки для даної операції), а також за часом виникнення - інтраопераційні, ранні післяопераційні і пізні.
